У Торговиці врочисто відзначили 140-літній ювілей Леся Мартовича - 19 Лютого 2011 - Діловий сайт Городенка і Городенківський район
Понеділок, 20.02.2017, 09:55
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід


Меню сайту




Форма входу

Ваш кошик порожній
Пошук
Календар
«  Лютий 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28
Архів записів
Наше опитування
Які розваги Вам до вподоби?
Всього відповідей: 49
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

































Головна » 2011 » Лютий » 19 » У Торговиці врочисто відзначили 140-літній ювілей Леся Мартовича
09:36
У Торговиці врочисто відзначили 140-літній ювілей Леся Мартовича

Нотатки зі свята

Спать нам не пора!

У Торговиці врочисто відзначили 140-літній ювілей Леся Мартовича

лесь мартович
Такої холодної суботи, попри прогнози синоптиків, мабуть, не сподівався ніхто із гостей літературно-мистецького свята на честь 140-річного ювілею Леся Мартовича. Було щось символічне у завиванні студеного вітру, який брався змітати все на своєму шляху. «Вітри гуляють не на користь українському слову!» Хтось із гостей — добірної письменницько-наукової компанії — учасників урочистої академії в Торговиці — висловив припущення, що є це символічно стосовно життя відомого сатирика та того, як одиноко помирав він холодного січневого дня, зболений і змучений злиденним життям.

І досі, майже через сто літ після смерті, його могила в селі Монастирку на Львівщині не впорядкована. Директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка, лауреат Шевченківської премії, автор єдиного автобіографічного роману про Леся Мартовича Роман Горак зауважив з цього приводу, що досить митарствувати письменникові: варто подумати над тим, щоби хоч через сто років після смерті (цю дату відзначатимемо 2016 року) його з належними почестями прийняла рідна торговицька земля.

Бо на батьківщині сатирика, в Торговиці, завжди свято берегли пам’ять про свого славетного односельця, величезна праця в Городенківському районі проведена й напередодні ювілею. Голови райдержадміністрації та районної ради Іван Мороз та Богдан Кобилянський нагородили почесними грамотами низку людей, що найбільше долучилися до організації нинішнього свята й щиро подякували за це всій торговицькій громаді.

А що в селі вміють гідно вшановувати своїх, свідчить бодай те, з якою любов’ю тут плекають усе, пов’язане з іменем Леся Мартовича. Пишним квітом, приміром, розкрився відреставрований меморіальний музей, поряд із яким встановлений пам'ятник письменникові. Після поминального молебню, який відправили Городенківський декан УГКЦ о. м. Ігор Левицький (греко-католицький священик уперше був запрошений на торжества до Торговиці) і місцеві священики, та врочистого віче поважні гості на чолі з першим заступником голови облдержадміністрації Романом Іваницьким мали змогу оглянути приміщення й ніби торкнутися давньої історії села, роду Мартовичів, діяльності «Покутської трійці» (разом із Василем Стефаником та Марком Черемшиною). Багату експозицію представляли учні місцевої школи — надія Торговиці, її майбуття. Мабуть, саме їх мав на увазі заступник голови облради Василь Гладій, коли навів приклад із біографії юного Мартовича, який на 1889 рік, тобто сімнадцятилітнім, мав прочитаних уже 487 (!) книжок. І це бідний мужицький син, студент-гімназист! Бо саме від нинішньої юні, «інфікованої» Інтернетом, залежить, чи лунатиме й нині актуальне письменницьке слово, чи збережеться пам’ять про нього нащадкам.

Саме зі звернення до торговицької громади, яку Лесь Мартович назвав «великим чоловіком», розпочала свій виступ на літературно-мистецькому святі депутат облради, директор ОТБ «Галичина» Ольга Бабій. «Моє село не голосувало за пана» — ці слова сатирика відгукуються через століття, коли маємо таких же «хрунів» — перебіжчиків до правлячих партій, своїх «війтів», Гриців, що «довбасять» бідного селянина «за межу», Іванів Рилів, Кабановичів. І ті ж «лумера»: незчисленні повинності-податки — «як звізд на небі», як і за Мартовичевих часів… Про що писав сатирик: вчитуймося знов і знов, бо віє, ой, віє, вітер московський!   

 У цьому розрізі варто бодай рядком нагадати про ту велику працю, яку провадять прикарпатські науковці, популяризуючи творчі надбання Леся Мартовича. Так, сигнальний примірник анонсованого напередодні видання «Сатира Леся Мартовича» уродженка Торговиці, кандидат філологічних наук Ганна Марчук презентувала місцевим музеєві та школі, а також ювіляр, «золотий», — доктор  історичних наук, професор, завідувач кафедри політології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, заслужений діяч науки і техніки України Василь Марчук подарував спільний доробок учених — книгу  «Покуття. Історико-етнографічний нарис».  А самий лише перелік гостей (а то були, крім Голови ІФО НСПУ Євгена Барана : відповідальний секретар ІФО НСПУ Ярослав Ткачівський, письменники Василь Бабій та Ольга Деркачова; професори Прикарпатського університету Степан Хороб та Роман  Голод, науковці Гафія Василевич, Оксана Залевська, високопосадовці Володимир Федорак, Микола Олінійчук, численна делегація зі Снятинщини на чолі зі Степаном Максим’юком, коломияни, городенківці) є свідченням великої уваги до класика української літератури, який творив не для слави, а для людей.

людмила
Людмила СТРАЖНИК.






Переглядів: 664 | Додав: dilovagorodenka | Теги: Лесь Мартович
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2017