Своїми думками щодо користі читання книжок з нами ділиться Людмила Водяницька (Кривко).

Без книги настає убогість розумового життя, а це веде до бездуховності.

Василь Сухомлинський

         Один мій друг днями на форумі поставив питання: Яку останню книгу хто прочитав? Відповіді різні, в силу того, що люди різного віку і з різних країн спілкуються на форумах, але серед відповідей є такі книги, як  Douglas Preston "Blasphemy” (про політиків, колайдери і релігійний погляд на ці речі), Ніколай Носов "Приключения Незнайки и его друзей” (дитяча література, яку читають з дітками батьки), Clifford D. Saimak "The Visitors” (про контакт між Землею і таємничими об’єктами космосу), Умберто Еко "Маятник Фуко" (роман, переповнений езотеричними поглядами), Василь Шкляр "Чорний Ворон. Залишинець” (роман, що відтворює одну з найдраматичніших і найбільш замовчуваних сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти окупаційної влади у 1920-х роках), Марія Матіос "Щоденник страченої” (роман про згубну пристрасть), Джейн Остін "Гордість і упередження” (про життя дрібного англійського дворянства на початку 19 століття). Читають політичні книги, психологічні, пов’язані із професією чи власними потребами. Серед опитаної аудиторії люди віком від 27 до 45 років.

А що ж читає сучасна українська молодь? Підлітки? Звичайно, більшість все ж таки перечитує книжки шкільної програми, але для декого ці книжки стають єдиними прочитаними за все життя. Тоді це дуже сумна картина. Проте чимало таких, котрі читають сучасників, твори Юрія Андруховича, Оксани Забужко, Марії Матіос, Ірени Карпи, Ірен Роздобудько, Любка Дереша, Жаклін Вілсон, Бориса Акуніна, Джоан Роулінг, Ніл Гейман та інших. Молодь активно цікавиться книжками, інформативно насичує себе через мережу інтернет, читає в основному електронні книжки, але не втрачає інтерес до друкованих. Звичайно, час у підлітків забирає той самий комп’ютер і інтернет, особливо соцмережі на зразок «вконтакте» чи «одноклассники». Але тут вже мають абсолютне право пояснити вплив таких мереж батьки. Власне, для того, щоб дитина навчилась спершу читати, а не бавитися в комп’ютерні ігри, батьки мають показати власний приклад, а не нарікати на те, що діти перестали читати.

Читання – це потреба, задоволення, це можливість навчитися думати, аналізувати, осмислювати, ставати грамотними, збагачувати свій словниковий запас і ставати успішними.

Безперечно, діти повинні читати класику. Без розуміння і усвідомлення праць попередників, не можна з усією повнотою відкрити для себе світ теперішній. Світ літератури в тому числі.

Днями знайшла таку картинку, яка змусила мене вкотре замислитися.

Погоджуся із Вольтером, який писав: чим більше читаєте, не думаючи, тим більше впевнюєтесь, що багато знаєте, а чим більше читаєте, думаючи, тим чіткіше розумієте, що знаєте мало.

Тож давайте читати, думаючи, відкривати себе і свій світ, ставати успішними.

Людмила Водяницька (Кривко)