Марина Білоголовка
Ніколи не думала, що полювання на рись може бути таким
захопливим. Але ж Рись, виявилась – прізвиськом тілоохоронця. Лєєна Лєхтолайнен
у своєму романі «Тілоохоронець» розповідає про історію жінки, котра ще в
дитинстві стала свідком смерті матері від руки батька. Виховував дівчинку
дядько. Одного разу він приніс із лісу
маленьке рисеня, котре стало дівчинці другом… поки не загинуло під колесами
авто.
Коли жінка виросла, вона стала тілоохоронцем. Ілвес, або
рись по фінськи, стає головною підозрюваною після того, як через малесеньку
сварку з шефинею їде геть до Фінляндії. Шефиню вбивають, а Рись підозрюють в
тому, що вона або сама вбила клієнтку, або дозволила зробити це ворогам.
Друга цікава книга про вміння чекати.
Книга називається досить по дитячому - «Не накидайтесь на
мармелад». В книзі розповідається про дослід у якому дітей 4-річного віку
попросили не їсти мармуляду цілих 15 хвилин, поки професор вийшов із кабінету.
Якщо дитина не з’їдала мармуляду, то їй давали ще один кусник. Не всі діти
змогли витерпіти таку тортуру. Ті хто змогли – досягли пізніше у житті певних
висот. Ті що не змогли приборкати свої бажання – нічого путнього не
досягли. Книга описує експеримент і те,
що сталось із цими дітьми через десятки років. До слова, цей експеримент триває
і зараз.
Джонатан Керолл писав про книжку «Шантарам», що вона краще,
що можна тільки прочитати у 21 столітті. Не зовсім впевнена, що це так, але
книга справді вартує прочитання. Сюжет доволі простий – погані вчинки – погані наслідки.
Але, то життя, і все змінюється, якщо ти сам цього захочеш. Чоловік втрачає
право на батьківство і стає наркоманом. Потім, його засуджують, але він втікає
із Австралії до Індії і там знаходить своє кохання і знову втрачає його. І
знову знаходить! А поміж тим – стрілянина та бійки. Пошуки щастя та просто життя.
Роман справді схожий на «1000 і одну ніч» Але у сучасній інтерпретації.
Рекомендую!
Джерело: |