Використання та передрук статті тільки із дозволу автора Каглян Олександр

Історія про жінку снайпера із Городенки. Невідомі сторінки історії Городенки.

Скільки Ви думаєте людей із міста Городенка знають про те, що в цьому Покутському містечку народилась уславлена снайпер Марія Лялькова (з дому Петрусакова). Марія Лялькова (Петрусакова) народилась в 1920 році 3 грудня в м. Городенка у сім’ї чехів, які довгий час проживали на Волині. В 1932 році Марія Лялькова втратила батьків. В цей важкий для дівчини-підлітка момент її підтримала рідна тітка.

Тітка забрала дівчинку із собою до Станіслава (Івано-Франківськ). До речі, пізніше в Івано-Франківську Марія Лялькова зустріла свого чоловіка Михайла Лялькова.

Після того, як фашистська Німеччина здійснила напад на СССР, Марія Лялькова вступила до 1 чехословацького батальйону.

18 липня 1941 Чехословацько-Радянський договір створив можливість для організації на території Радянського Cоюзу самостійних чехословацьких військових частин у складі Чехословацької армії за кордоном. Місцем для створення частини було обрано уральське місто Бузулук в Оренбурзькій області. Інструктори були, в основному, зі складу офіцерів і сержантів, які після 15 березня 1939 емігрували із Чехословаччини до Польщі і після її падіння у вересні 1939 року в лавах чехословацького легіону перейшли до Радянського Cоюзу.

Вже в грудні 1941 року підполковник Свобода прийняв від польського генерала Андерса приміщення, в яких пізніше заселилися чехословацькі солдати.

 Радянське радіомовлення 17 січня 1942 закликало чехословацьких громадян в СРСР приєднатися до створеної чехословацької армії.

На початку лютого 1942 року з'явилися перші добровольці. З різних кінців Радянського Cоюзу вони почали приїжджати в Бузулук. Серед них були і жінки. Це були в основному емігрантки, які втекли з республіки з расових або політичних причин. Приїжджали також жінки з чеських та словацьких родин, які вже довгий час жили в СРСР. Приходили дівчата із Закарпатської Русі, які за нелегальний перетин кордону були затримані радянськими органами і засуджені до примусових робіт у таборах. Як тільки почалася війна, багато сімей були вигнані зі своїх будинків і, як іноземні піддані, інтерновані. Звідти вони цілими сім'ями примикали до чехословацької військової частини.

Жінки в Бузулyці жили в казармах. У хатах з нарами було розміщено до 50 жінок. Згідно з наказом від 28 лютого 1942 року, вони щодня вставали о 6 годині і в 7 йшли на роботу, яка, разом з перервою на обід, тривала до 18 годин.

Закінчувалась робота між 19:00 і 20:00, іноді вони отримували вільний час до 23:00. Встановленою формою одягу була військова сорочка з краваткою і військова куртка, верхній гудзик якої могли залишити розстебнутим, довгі штани і черевики на шнурках. Волосся повинні були зачісувати так, щоб воно не порушувало загальний вигляд уніформи.
Після закінчення індивідуальної підготовки, жінки були розподілені за професійними курсами. Марія Лялькова і Ванда Біневська, які добре стріляли, були прийняті на курси снайперів.

Бойове хрещення чехословацьких частин і в тому числі Марії Лялькової  відбулося в районі Соколова. За підсумками цих боїв серед нагороджених чеських воїнів було і 16 жінок.

8 березня 1943 біля села Соколове в Зміївському районі йшли запеклі бої.

Фашисти кинули на невелике село шістдесят танків, чотирнадцять бронетранспортерів і два батальйони автоматників. Слобожанську землю захищали чехословацькі війська. Сьогодні Соколово для чехів - символ свободи. Саме тут, у битві з відбірними військами есесівської дивізії «Мертва голова», почав свій бойовий шлях окремий батальйон під командуванням Людвіга Свободи.

В бою під Соколове Марія Лялькова змогла знищити 5 нацистів зі своєї улюбленої зброї снайпера – СВТ-40 (снайперська гвинтівка Токарєва).

Пізніше вона стала інструктором чехословацької піхоти, а також була водієм карети швидкої допомоги.

Після перенесених боїв поблизу села Соколова і виснажливих походів пішки, солдати першого польового батальйону - мужчини та жінки - були переведені в резерв, до маленького українського села Веселе.

Жителі села їх прийняли, як своїх. Солдати тут відпочили, одужали і знову приступили до тренувань. Багато "cоколовчанці" були нагороджені чехословацькими і радянськими орденами і медалями.

Зокрема, Марія Лялькова отримала радянський Орден Червоної Зірки та чехословацький Воєнний Хрест.

Всього, протягом Другої світової війни Марія Лялькова знищила понад 30 фашистів і заслужила світову славу влучного снайпера-жінки поруч з такими знаменитостями, як Павліченко Людмила Михайлівна, Руго Лібо та іншими жінками-снайперами.

Після закінчення 9 травня 1945 року Другої світової війни Марія Лялькова вивчала медицину. Також почала працювати воєнним лікарем в місті Оломоуц та у Центральному воєнному госпіталі в місті Прага. Через деякий час Марію Лялькову переводять до міста Брно. Саме в місті Брно Марія Лялькова зустрічає свого другого чоловіка Вацлава Ластовецькі. Її перший чоловік, одразу по закінчені війни залишається в Москві у міністерстві.

Марія Лялькова (Ластовецькі) отримала звання полковника, але через проблеми із здоров’ям залишила військову службу і розпочала успішну кар’єру туристичного гіда. Чудове знання російської мови дає їй можливість бути найбажанішим екскурсоводом для туристів із країн бувшого радянського союзу. Ще б пак, сама Марія Лялькова – жива легенда, кращий снайпер-жінка із Західної України, уродженка міста Городенка!

8 березня 2008 року Марія Лялькова відвідала місце битви під селом Соколове. А 28 жовтня 2010 року Марію Лялькову було нагороджено воєнним орденом Білого Лева ІІ степені.