Використання та передрук статті тільки із дозволу автора Каглян Олександр Історія про жінку снайпера із Городенки. Невідомі сторінки історії Городенки.
| Скільки Ви думаєте людей
із міста Городенка знають про те, що в цьому Покутському містечку народилась
уславлена снайпер Марія Лялькова (з
дому Петрусакова). Марія Лялькова (Петрусакова) народилась в 1920
році 3 грудня в м. Городенка у сім’ї чехів, які довгий час проживали на
Волині. В 1932 році Марія Лялькова
втратила батьків. В цей важкий для дівчини-підлітка момент її підтримала рідна
тітка. |
Тітка забрала дівчинку із
собою до Станіслава (Івано-Франківськ).
До речі, пізніше в Івано-Франківську Марія
Лялькова зустріла свого чоловіка Михайла
Лялькова.
Після того, як фашистська
Німеччина здійснила напад на СССР, Марія Лялькова вступила до 1 чехословацького
батальйону.
18 липня 1941 Чехословацько-Радянський
договір створив можливість для організації на території Радянського Cоюзу
самостійних чехословацьких військових частин у складі Чехословацької армії за
кордоном. Місцем для створення частини було обрано уральське місто Бузулук в
Оренбурзькій області. Інструктори були, в основному, зі складу офіцерів і
сержантів, які після 15 березня 1939 емігрували із Чехословаччини до Польщі і
після її падіння у вересні 1939 року в лавах чехословацького легіону перейшли
до Радянського Cоюзу.
| Вже в
грудні 1941 року підполковник Свобода прийняв від польського генерала
Андерса приміщення, в яких пізніше заселилися чехословацькі солдати. |
Радянське
радіомовлення 17 січня 1942 закликало чехословацьких громадян в СРСР
приєднатися до створеної чехословацької армії.
На початку лютого 1942 року з'явилися перші добровольці. З різних кінців Радянського Cоюзу вони почали
приїжджати в Бузулук. Серед них були і жінки. Це були в основному емігрантки,
які втекли з республіки з расових або політичних причин. Приїжджали також жінки
з чеських та словацьких родин, які вже довгий час жили в СРСР. Приходили
дівчата із Закарпатської Русі, які за нелегальний перетин кордону були
затримані радянськими органами і засуджені до примусових робіт у таборах. Як
тільки почалася війна, багато сімей були вигнані зі своїх будинків і, як
іноземні піддані, інтерновані. Звідти вони цілими сім'ями примикали до
чехословацької військової частини.
| Жінки в Бузулyці жили в казармах.
У хатах з нарами було розміщено
до 50 жінок. Згідно
з наказом від 28
лютого 1942 року,
вони щодня вставали
о 6 годині і в
7 йшли на роботу, яка, разом
з перервою на
обід, тривала до
18 годин. |
Закінчувалась
робота між 19:00 і 20:00, іноді вони отримували вільний
час до 23:00. Встановленою формою
одягу була військова
сорочка з краваткою
і військова куртка, верхній гудзик якої могли
залишити розстебнутим, довгі штани і черевики на шнурках. Волосся
повинні були зачісувати
так, щоб воно не порушувало загальний вигляд уніформи.
Після закінчення індивідуальної
підготовки, жінки були розподілені за професійними курсами. Марія Лялькова і Ванда Біневська, які добре стріляли, були
прийняті на курси
снайперів.
Бойове хрещення чехословацьких частин і в тому числі Марії Лялькової відбулося в районі Соколова. За підсумками
цих боїв серед
нагороджених чеських воїнів було і 16 жінок.
| 8 березня 1943 біля села
Соколове в Зміївському
районі йшли запеклі
бої. |
Фашисти кинули
на невелике село шістдесят танків, чотирнадцять бронетранспортерів і
два батальйони автоматників. Слобожанську землю захищали
чехословацькі війська. Сьогодні Соколово для
чехів - символ свободи. Саме
тут, у битві
з відбірними військами есесівської дивізії «Мертва
голова», почав свій
бойовий шлях окремий
батальйон під командуванням Людвіга Свободи.
В бою під Соколове Марія Лялькова змогла знищити 5 нацистів зі своєї улюбленої зброї
снайпера – СВТ-40 (снайперська гвинтівка
Токарєва). |
|
Пізніше вона стала інструктором чехословацької
піхоти, а також була водієм карети швидкої допомоги.
| Після перенесених боїв поблизу села Соколова і виснажливих походів пішки,
солдати першого польового
батальйону - мужчини та жінки - були переведені в резерв,
до маленького українського села Веселе. |
Жителі села
їх прийняли, як
своїх. Солдати тут відпочили,
одужали і знову
приступили до тренувань. Багато "cоколовчанці" були нагороджені чехословацькими
і радянськими орденами і медалями.
Зокрема, Марія
Лялькова отримала радянський Орден
Червоної Зірки та чехословацький Воєнний
Хрест.
Всього, протягом Другої світової війни Марія
Лялькова знищила понад 30 фашистів і заслужила світову славу влучного
снайпера-жінки поруч з такими знаменитостями, як Павліченко Людмила Михайлівна,
Руго Лібо та іншими жінками-снайперами.
Після закінчення 9 травня 1945 року Другої
світової війни Марія Лялькова вивчала медицину. Також почала працювати воєнним
лікарем в місті Оломоуц та у Центральному воєнному госпіталі в місті Прага.
Через деякий час Марію Лялькову переводять до міста Брно. Саме в місті Брно Марія Лялькова зустрічає
свого другого чоловіка Вацлава
Ластовецькі. Її перший чоловік, одразу по закінчені війни залишається в
Москві у міністерстві.
Марія Лялькова (Ластовецькі) отримала звання полковника, але через проблеми із здоров’ям залишила
військову службу і розпочала успішну кар’єру туристичного гіда. Чудове знання
російської мови дає їй можливість бути найбажанішим екскурсоводом для туристів
із країн бувшого радянського союзу. Ще б пак, сама Марія Лялькова – жива
легенда, кращий снайпер-жінка із Західної України, уродженка міста Городенка!
| 8 березня 2008 року Марія Лялькова відвідала місце битви
під селом Соколове. А 28 жовтня 2010
року Марію Лялькову було нагороджено воєнним орденом Білого Лева ІІ степені. |
Джерело: |