На хвилі пам’яті

Повернення

На врочисте відзначення 150-річчя від дня народження контрадмірала військово-морського флоту Австро-Угорської імперії, керівника медичної місії ЗУНР Ярослава Окуневського прибув його внук із Австрії.

Велике в малому. Ці слова чомусь здалися доречними до теми перших відвідин австрійцем Егоном Бальцаром могили свого славетного діда. Адже саме біля відновленої могили відбувалось віче-реквієм та панахида, яку відслужили отці-декани Ігор Левицький та Богдан Мороз,– як  остання шана та дань пам'яті померлим… Здавалось би, минаючи старе міське кладовище, якось у вічному поспіху не замислюєшся над тим, які таємниці там поховані. За напіврозваленими мурами, які з нагоди приїзду поважних гостей прикривали (на сором Городенці!) медпрацівники центральної районної лікарні. Не красить містечко й те, що досі не маємо свого готелю, й прибулим укотре доводиться шукати прихисток  в сусідніх райцентрах. І вкотре із сумом констатуєш, якої руйнації, в матеріальному та духовному розумінні, зазнала за минуле століття Городенка, адже й світлини, й численні історичні розвідки, зрештою, й спогади старожилів маленького прикарпатського містечка свідчать про те, що було воно й культурним, і просвітницьким осередком. Було… Який потенціал утрачено, скількох особистостей було або знищено, або поставлено в такі умови, що доводилося, розсіяними в світах, розбудовувати чужі країни, множити честь і славу інших народів. Тож  як би злостиво не заперечувалися нині на всіх рівнях безумовні переваги створення Української держави, саме з часів становлення незалежної України повертаються з небуття сини й дочки української землі, котрі своєю працею, власним життям додають гордості своїй багатостраждальній Вітчизні.

Серед них чільне місце по-праву посідає конр-адмірал Ярослав Окуневський, котрому завдячуємо морській славі вітчизняного флоту. Виходець із незаможної священичої родини, дослужившись до найвищих посад, очоливши створену ним санітарну службу військово-морських сил Австро-Угорської імперії, він, покинувши родину та заможне життя в Європі, повернувся на рідну землю, щоб долучитися до створення Західно-Української Народної Республіки. Після її розвалу Ярослав Окуневський провів у Городенці десять років свого життя, створивши за цей час шедевр епістолярної творчості «Листи з чужини», заклавши підвалини місцевих шпиталю, «Просвіти», підтримуючи всіляко церкву, гімназію.

А до честі Городенківського краю те, що, за відгуками практично всіх присутніх на Святочній академії з нагоди відзначення 150-річчя з дня народження Ярослава Окуневського, урочистості були проведені на такому високому духовному та науковому рівні, що, безперечно, залишать вагомий слід у роботі з повернення історичної справедливості. Не міг стримати емоцій поважний австрійський гість Егон Бальцар, котрий, прибувши разом із дружиною, щиро дякував городенківцям за відновлений родинний гробовець, в якому знайшли свій останній прихисток Ярослав Окуневський та його не менш відомий брат Теофіл Окуневський із дочкою Оленою. Уявити його стан спроможні всі, чиї коріння були відірвані від рідної землі. Й от якоїсь миті несподівано торкаєшся до, здавалось би, втраченого навіки… Тож,залишаючи запис у представленій міським головою Степаном Яворським Реєстровій книзі міської ради як почесний громадянин Городенки, Егон Бальцар  щиро подякував усім причетним до вшанування пам’яті його дідуся: "Я ніколи не міг собі уявити, що можу таке пережити. Що тут я побачив, відчув — у культурному центрі, яким є Городенка».

А чи можна розповісти в кількох словах власне про урочистості?.. Чи пам’ятає місто, щоб на його теренах лунав в такій святковій атмосфері гімн іншої держави, щоб вітання передавали з посольств Австрії в Україні та України — в Австрії? Тож варто віддати шану тим людям, котрі найбільше долучилися до підняття з небуття імені контр-адмірала Ярослава Окуневського: насамперед — колишньому головному лікарю Городенківської ЦРЛ Роману Блонському та членам очолюваної ним районної організації Конгресу української інтелігенції. Саме вони ініціювали серед громади міста збір коштів на будівництво пам’ятника на місці поховання, авторами та виконавцями якого є Андрій Кучмей та Деонізій Гвоздик. Творчий тандем керівника прес-служби Городенківської райдержадміністрації Ярослава Левкуна та професора Василя Шендеровського, доктор медичних наук, професор Ярослав Ганіткевич, автори досліджень про Ярослава Окуневського — головний редактор ТРК «Бриз» ВМФ в м. Севастополі Мирослав  Мамчак та член НСЖУ, колишній військовик та прокурор Леонід Кирилаш. До речі, останньому завдячуємо тим, що саме на його публікації відгукнувся Егон Бальцар. А Мирослав Мамчак вручив пам’ятні знаки лауреатів заснованої громадським військовим історичним клубом літературно-медичної премії імені Ярослава Окуневського Егону Бальцару, Леоніду Кирилашу та Ярославу Левкуну. Ще один гість Святочної академії, уродженець Городенківщини, проректор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Іван Миронюк розповів про нове видання «Історичні постаті Івано-Франківщини», серед яких чільне місце посідає і Ярослав Окуневський. Вітання від імені обласної влади передав перший заступник начальника облздороввідділу, теж уродженець нашого краю Микола Олінійчук. Численними були делегації із сусідніх Снятинщини та Косівщини, бо продовження святкувань  наступного дня перенеслося до гуцульського села Яворова, з яким теж не меншою мірою пов’язане ім’я Ярослава Окуневського (історики вважають, що саме там він народився, а навчався у Снятині).

Насамкінець хочеться з радістю повідомити про домовленості між головами Городенківської райдержадміністрації Іваном Морозом та районної ради Богданом Кобилянським і доктором Егоном Бальцаром щодо започаткування співпраці на офіційному рівні, підтримки австрійцями місцевої районної лікарні. Що ж, Австрія має віддати належне землі, народ якої колись множив її славу.

Людмила СТРАЖНИК.

Фото автора.