автор Божена Ікалюк | 
|
«Вже сам вигляд жіночої фігури показує, що вона не
призначена для надто великої праці – ні духовної, ні тілесної . Вона не
створена для вищих страждань, радощів і могутнього прояву сил; її життя має
проходити спокійніше, незначніше і м’якше, ніж життя чоловіка, не стаючи від
цього щасливішим чи нещаднішим».Такої думки про слабку половину людства
дотримувався німецький філософ Артур Шопенгаугер, який, мабуть, при своєму
дослідженні слабшої половини людства не брав до уваги феномен української
жінки.
Вони не тільки були дружинами
високопоставлених чоловіків із українських князівських родів, шляхти та
козацької старшини, а й самі були політиками, ученими, митцями. Більше того,
протягом всієї історії України, немало з
них в культурно-освітній, політичній і навіть військовій діяльності не тільки
не поступалися перед чоловіками, а й
перевершували їх. Але завжди на різних шляхах і перехрестях українська жінка
стояла на боці милосердя, несла велику любов і сімейне тепло.
Мабуть, один з найяскравіших представників «слабкої» половини людства, яка
завдяки силі свого духу зуміла змінити хід нашої історії, є княгиня Ольга.
Віками ткалось мереживо
народних переказів про рівноапостольну Ольгу як про діяльну, мудру, «віщу»
правительку й захисницю землі Руської.
Ольга була жінкою великого
київського князя Ігоря. Восени 945 року князь з дружиною і його «муж» - старший
дружинник Свенельд зі своїми «отроками» (дружинниками) пішли за даниною у
Деревлянську землю. Вже зібравши данину, князь Ігор почав збирати її вдруге. Тоді незадоволені древляни розпочали
повстання, під час якого «убили Ігоря і дружину його, бо їх було мало». Звичай
кривавої помсти змусив Ольгу покарати вбивць чоловіка. Існує безліч легенд, які
оповідають про помсту княгині.Наприклад, одна з них розповідає про те, як вона
з сином Святославом вирушила з військом
на столицю Деревлянського князівства. Здобувши добре укріплене місто з
допомогою хитрощів і спаливши його, княгиня частину жителів знищила, в іншу
обтяжила великою даниною. | Можливо, ця легенда і не відповідає дійсності, але Ольга добре
зрозуміла, що старий спосіб збору данини міг привести до загрозливих наслідків для всієї об’єднавчої політики Київської
Русі. Саме цей факт сприяв запровадженню першої в Русі фінансової реформи. Вона іде з сином
Святославом спочатку у Деревлянську землю, а потім у Новгородську, де для
племен встановлює норму данини, «уроки», визначає спеціальні місця - «погости» - для збирання податків, ставить «знамення»,
тобто князівські знак, що визначають державні володіння. |
|
Не меч, а мудрість і розум служили княгині у зміцненні Київської держави, яке настало за
адміністративними реформами княгині Ольги, сприяло росту політичної ваги
Київської Русі в міжнародних відносинах.
Створена княгинею Ольгою
система управління об’єктивно вимагала нової форми ідеології. Язичництво не
відповідало пекучим потребам ні зовнішньої, ні внутрішньої політики
Давньоруської держави. Саме тому Княгиня вирішила прилучитися до християнської
віри. Цікавим є те, що вона намагалася одержати хрещення з рук візантійського
імператора та патріарха тільки в столиці Візантійської імперії з ціллю
вознесіння особистої влади і зміцненню міжнародного авторитету своєї країни.
Княгиня добивалася встановлення
династичних зв’язків з візантійським імператорським домом. Щоб здійснити цей
план, потрібно було як мінімум вирватися за межі «варварського» світу. А до
цього вів єдиний шлях – хрещення, яке Ольга і прийняла, одержавши християнське
імяЕлени в честь матері Константина І Великого.
Хрещення Ольги в Царграді – це
не епізод з її особистого життя, не приватне питання благочестивої жінки, а
далеко розрахований політичний крок, перемога княгині в політичному поєдинку з
главою наймогутнішої держави того часу.
Зробивши перший крок до
наближення з християнським світом, діяльна київська княгиня звернулася до
контактів з ним на заході. В 959 році Ольга відправила посольство в Німецьку
імперію для переговорів з войовничим Оттоном І. Це була місія «миру і дружби»
для встановлення між державами взаємовигідних відносин. За князювання Ольги Київська Русь вперше, по-справжньому,
вийшла на світову міжнародну арену і стала добре відомою у тогочасному світі.
Княгиня Ольга своїми зовнішньополітичними ініціативами продемонструвала можливість боротьби за міжнародне визнання без застосування
сили, можливість і навіть необхідність існування рівноправних міждержавних
згод: Київська Русь в період її правління не воювала з жодною з сусідніх
держав.
Інші правителі металися,
билися, різалися, лилася кров.. Княгиня ж вважала, що тільки нездатність до
справжнього життя штовхає людей, особливо чоловіків, на вбивства і жорстокість.
Чоловіки часто неспроможні збагнути
справжніх причин, шукають їх там, де не знайдеш нічого, і знов і знов
проливають кров. Вона відчувала власну зверхність над чоловічим світом за його
однобокість і обмеженість, підносилася
над ним своєю великою здатністю до життя, дарованою їй природою.
Джерело: | 
